Позакласні заходи

Позакласний захід з математики прясвячений пам’яті М.В.Остроградського

Тема: Михайло Остроградський – талановитий син землі Полтавської

Мета заходу: ознайомити учнів з біографією видатного земляка, із життям і науковим внеском Михайла Васильовича Остроградського; визначити його значення для української математики та поширення математичних знань в Україні і у світі; розвивати в учнів почуття патріотизму, гордості за своїх співвітчизників, та за свій край, уміння робити висновки; виховувати почуття поваги до Батьківщини, прищеплювати інтерес до математики. поважати знання і прагнути здобувати їх.

(Захід проходить у актовій залі школи. Зал святково прикрашений.

На екрані демонструються слайди презентації.)

                            Перебіг  заходу

1Ведучий

Багато талановитих людей народила наша Полтавська земля.
Серед них - письменники, вчені, художники, композитори.
Однією із найвизначніших постатей того часу є славетний
математик, наш земляк, Михайло Васильович
Остроградський. На світовий рівень підняв він математику,
тим самим прославивши Полтавський край. (Краєвиди Полтавщини)

2Ведучий

«Гей, полтавцю! Ти пишайся своїм краєм,

Бо підстав для того ми чимало маєм:  (Фото Остроградського)

Ходим всі по Остроградського слідах.

То був геній людства, незабутній у віках!»

Так писала про Остроградського поетеса Чикаловська.

3Ведучий

У вересні 2015 р. все прогресивне людство відзначає 214 річницю з дня народження М.В. Остроградського.

4Ведучий

Народився він 24 вересня 1801 року в селі Пашенна Кобеляцького повіту (нині Пашенівка Козельщанського району Полтавської області), (фото будинка Остроградського)

Походить з родини з бідних дворян, які мали глибоке козацьке коріння. Уже в ранньому дитинстві Михайло відзначався винятковою спостережливістю і захоплювався всілякими вимірюваннями - його цікавила глибина кожного колодязя, розміри кожної ями. (Відео 1)

 Коли йому виповнилося 8 років, батько віддав його до Полтавської   

 гімназії (фото гімназії)

 1Ведучий

Хлопчик жвавої та веселої вдачі, звиклий до роздольного життя в рідному селі, особливою старанністю не відзначався. Незважаючи на очевидні здібності, науками він не захоплювався і мріяв лише про те, щоб стати військовим. Для цього він мав усе необхідне - богатирську зовнішність, міцне здоров'я, вміння оперативно оцінювати ситуацію. (Відео 2)  

Однак після певних вагань батько везе сина до Харкова для підготовки і вступу до університету. І в 1816 році юнак стає студентом (фото університету)

2Ведучий

Спочатку юний Остроградський вчився неохоче. Він не одразу відчув своє справжнє покликання. На його щастя, викладач математики А.Ф.Павловський (фото Павловського), педагог з широкою ерудицією, захоплений своєю професією, помітив незвичайні здібності юнака і зумів пробудити в ньому свідомий інтерес до науки (Відео3)

4Ведучий

З допомогою своїх старших наставників Михайло із справжньою пристрастю починає осягати суть великих наукових ідей епохи (Фото Павловського і Осиповського)

1Ведучий

Блискуче закінчивши у 1818 році університет, Остроградський рік живе у батька. Та згодом, остаточно вирішивши присвятити себе математиці, знову повертається до Харкова для вдосконалення своїх знань у прикладній математиці та одержання ступеня кандидата.

2Ведучий

В цей час у країні посилюється переслідування прогресивних діячів. Активізується реакційне чиновництво і в Харківському університеті. Тому наміри Остроградського наштовхуються тут на опір. Йому закидають нехтування лекціями з філософії та богослов'я. І хоча в 1820 р. він добре склав усі екзамени і був відзначений серед найкращих, видачу йому кандидатського диплома затягували, пропонуючи складати все нові й нові іспити.

3Ведучий

Обурений таким ставленням до себе, юнак повертає до ректорату одержаний раніше атестат і просить викреслити назавжди його ім'я зі списків студентів.

4Ведучий

 Сталася ця прикра історія у 1822 р. Але це анітрохи не пригасило в ньому любов до науки. Остроградський приймає сміливе рішення - їхати до Парижа, який був у той час центром наукових досліджень з тих проблем, що найбільше цікавили молодого математика.

1Ведучий

І жодні перешкоди: вагання батьків, осуд рідних, матеріальні труднощі, навіть пограбування в дорозі (через яке довелося повертатися додому і знову вирушати в путь) - вже не змогли зупинити рішучого юнака. І ось він у Парижі. (Музика і фото Парижа)

2Ведучий

Остроградський прожив у Парижі 6 років - з 1822 по 1828 там у цей час працювали такі титани науки, як Лаплас (фото), Пуассон (фото), Коші (фото), Фур'є (фото). Остроградський, навчаючись у них, невдовзі і сам заявив про себе на повний голос.

3Ведучий

Талант і завзятість молодого вченого привернули увагу корифеїв. У 1825році Коші у своїх мемуарах згадує про оригінальні дослідження молодого вченого: «Обдарований великою проникливістю та дуже вправний в аналізі нескінченно малих».

4Ведучий

Лаплас по-батьківськи називає його своїм сином і перед смертю дарує юнакові одну із своїх ще не надрукованих на той час праць.

1Ведучий

 З 1828 року Михайло Васильович працює в Петербурзі. Його мемуар «Про числення варіації кратних інтегралів» ще за життя був перекладений німецькою та англійськими мовами. (Фото Петербурга)

2Ведучий

Діапазон наукової творчості Остроградського був надзвичайно широким. Вчений займався аналітичною механікою, теорією удару, балістикою, алгеброю, теорією чисел, теорією ймовірностей.

3Ведучий

У 1830 p. Остроградський (тоді ще молода людина) накреслює перед собою грандіозну програму майбутніх досліджень: створення теорії розподілу електрики та магнетизму, теорії електродинамічних явищ, руху пружних тіл, дії капілярності, обчислення ймовірностей, та ін.

4Ведучий

Така велика програма, звичайно, була не під силу одній людині. Над їх розв'язанням у 19 ст. працювали кращі математики світу. Aлe ця програма дає нам уявлення про силу творчого генія Остроградського. Який зміг передбачити хід подальшого розвитку науки на багато десятиліть наперед.

1Ведучий

Остроградському належить чимало праць, пов'язаних з
безпосереднім конкретних    задач з математичної фізики, алгебри, спеціальних функцій, геометрії, теорії імовірностей, обчислення інтегралів. Багато його теорем і формул увійшли до університетських курсів. ( Відео 4)

2Ведучий

Під час роботи в Петербурзі розкрився ще один талант вченого - талант блискучого лектора і педагога. Від славетною Коші він успадкував лаконічність, легкість, витонченість викладу. Остроградський викладав одночасно в Головному педагогічному інституті та в 4-х військових навчальних закладах Петербурга - Морському кадетському корпусі, Інституті шляхів сполучення, Михайлівському артилерійському та Головному інженерному училищах.

3Ведучий

Остроградський вражав сучасників глибиною і строгістю думки, чіткістю аналізу і витонченістю викладу. Кілька поколінь інженерів шляхів сполучень, офіцерів армії і флоту, артилеристів, педагогів завдячували Остроградському глибиною своїх знань. Слухати лекції видатного математика вважалося за велику честь. Зберіглося багато захоплених розповідей про Остроградського як педагога. (Відео 5)

4Ведучий

За видатні досягнення в галузі математики, механіки, фізики Михайла Остроградського одним з перших українців обирають членом Академії наук у Нью-Йорку, Туринської академії, Національної Академії Лінчеї в Римі, членом-кореспондентом Паризької академії наук, почесним членом багатьох наукових товариств і університетів.

(Фото на монетах)

1Ведучий

Він – автор формули, відомої в математичному аналізі, як формула Остроградського - Гаусса. (Фото формули)

2Ведучий

Працюючи в Петербурзі, Михайло Васильович ніколи не втрачав зв'язку з рідною землею. Він захоплювався українським співом, поезією народних свят, шанував народне слово. Знав на пам'ять багато віршів, добре декламував.  Найбільше любив Т.Г. Шевченка. (Пісня, тріо бандуристів).

3Ведучий

Остроградський на життя зберіг любов до свого краю, до рідної мови. Навіть під час лекцій він частенько вставляв яке-небудь дотепне українське слівце. Влітку щороку приїздив на Україну і тут, у своєму маєтку проводив відпустку. Перебуваючи у Пашенній з властивою йому широтою влаштовував банкети селянам. Та найбільше любив насолоджуватися спокоєм українського степового роздолля. (Музика на бандурі)

4Ведучий

Микола Єгорович Жуковський писав: «Перебуваючи на вершині слави, вшанований за свої наукові досягнення в усій Європі, Остроградський поводив себе надзвичайно просто і не любив говорити про свої заслуги, але своє походження від полтавських дворян він високо цінував».

3Ведучий

Помер Остроградський раптово 1 січня 1861 р. у Полтаві по дорозі з Пашенної до Харкова на лікування. Похований у сімейному склепі в рідному селі. (фото могили Остроградського)

4Ведучий

(Фото Остроградського). В наш час у наукових журналах з’являються нові терміни Михайла  Остроградського, квантова теорія поля Остроградського. Як виявилося, саме ідеї Остроградського дають можливість правильно описувати рух електрона в магнітних полях або спінові ефекти в квантовій теорії поля. Оглядаючись подумки на життєвий шлях, великого вченого, ми знову і знову з вдячністю вклоняємось його пам'яті, бо в наших сьогоденних досягненнях є велика частка його праці.

Конспект заходу тут

Презентація до заходу тут

Позакласний захід присвячений Дню космонавтики

Тема: Я твій син, Україно !   

Мета:  познайомити з  біографією першого космонавта України – Леоніда Каденюка, з історією святкування  Всесвітнього дня авіації і космонавтики, розвивати  творчі здібності, мислення, знання про космос, фізичні основи польоту, прививати цікавість до пізнання космічних просторів.

(Захід проходить у актовій залі школи. Зал святково прикрашений.

На екрані демонструються слайди презентації.  Текст читають 2-4 ведучих.)

                                                                            

Наполеон Бонапарт свого часу зазначав: поразка армії – це біда; втрата імператора – подвійна біда; втрата національного інтелекту це повна катастрофа.

  Тепер, коли Україна переживає важкі часи, економічні негаразди, втрата національного інтелекту стає реальною загрозою. Тим більш символічною є поява на орбіті нової України яскравої постаті Леоніда Каденюка – Космонавта і людини. Він достойно уособлює інтелект нації як представник військової, наукової, технічної еліти.

  Незалежна Україна – молода, велика за територією, населенням та інтелектуальним потенціалом європейська держава. Але пересічний американець і навіть європеєць дуже мало знає про неї.

  Тому політ першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка був не лише  подальшим кроком  в освоєнні таємниць Всесвіту, але і справжнім проривом  у сучасне інформаційне поле людства.

   Український народ історично – народ з надзвичайним почуттям власної гідності , що неймовірно любить свою землю, що як ніхто інший справіку пам’ятає могили своїх предків, не жаліє себе у січі, відданий у побратимстві і здатний простити переможеного.

  Буковина –«зелена гілка України». Чарівний край гір, Черемошу і Пруту. Розташована на перехресті  історичних шляхів Центральної, Південної та

Східної Європи.

  Тут, поблизу міста Хотин і народився Леонід Каденюк.

   Тут 1620 року 150-тисячна армія султана Османа ІІ підступила до річки Дністер і розташувалася поблизу фортеці Хотин. Уряд Польщі звернувся до козаків України  за військовою допомогою. На сеймі у Варшаві гетьман Петро Сагайдачний виявив державну мудрість і талант дипломата; він домігся того, що уряд Речі Посполитої фактично визнав в Україні автономну козацьку республіку на чолі з гетьманом.. На таких умовах українські козаки  надали допомогу Польщі, а турецьке військо зазнало нищівної поразки.

  Ось на якій землі народився, до якого славного народу належить перший космонавт України Леонід Костянтинович Каденюк.

   У 1994 році Президент України Леонід Кучма під час зустрічі з президентом США Біллом Клінтоном підписав документ про політ українця-космонавта  на «Шаттлі». Так  було вирішено долю українського космонавта.

   Протягом багатьох років Леонід Каденюк готувався  до польоту на космічному кораблі. Проте склалося так, що в космос під російським три кольором Леонід не полетів.

  Каденюк повернувся на Батьківщину , прийняв громадянство  України. Взяв участь у конкурсі по відбору українського космонавта-дослідника для здійснення польоту на «Шаттлі».

  Швидко промайнули півтора роки підготовки в Україні та США.

  До космодрому, що на мисі Канаверал, до старту на «Колумбії» Каденюк разом із Кевіном Крігелем  прибув на реактивному учбово-тренувальному винищувачі Т-38 ВПС США. Літак вів сам Леонід.  Наш космонавт своїм високим професіоналізмом , витримкою, чуйністю завоював серця американців.

  19 листопада 1997 року з мису Канаверал стартував космічний корабель багаторазового використання «Колумбія».У 87-му польоті «Шаттла» разом з чотирма астронавтами США та представником Японії стартував український космонавт.

Родинне гніздо

Леонід Каденюк народився на Буковині в селі Клішківці Хотинського району. Його мама, тиха не гомінка вчителька, подібна до святої. А може вона і є святою? Принаймі для своїх синів – напевно. Батько був солдатом, інвалідом війни. Костянтина Каденюка поранило в Будапешті наприкінці війни, коли він, полковий розвідник, виносив з бою пораненого командира. Сім осколків носив у собі солдат. Він був нагороджений медаллю «За відвагу», яка знайшла його через 30 років.

Чесно трудився, дочекався трьох синів – Володимира, і близнюків Леоніда та Сергія.

Діти зростали під опікою батьків на селі, серед чудової буковинської природи. 

Льоня і Сергій пішли до школи в 6 років, де їх батьки працювали вчителями. Колишній солдат виховував синів вольовими, фізично загартованими, мужніми. Мати навчала жити серед людей, розуміти їх бажання та вчинки, вчила милосердю і добру.

Брати підростали і в кожного була своя мрія. Найпершим визначився Льоня. У 6 років він побачив фільм про льотчика Маресьєва .  З того дня мрія про небо ніколи не полишала його. Ясними погідними ночами вглядався у нічне небо: «Безодня зорями рясна, нема їм меж, безодні – дна». Чи й справді так?

Усі брати вчилися добре. Володимир закінчив школу із золотою медаллю, Леонід і Сергій – із срібними. Володимир став авіаційним інженером, Сергія, обдарованого математика, запросили до Чернівецького університету, коли він ще навчався у 8 класі, згодом він працюватиме у Москві, у науково-дослідницькому інституті.

  Коли Юрій Гагарін полетів у космос, Льоні було 10.

Мрія літати сягнула вже космосу. З тих пір усе його життя було поділене на етапи. Він ішов до своєї мети.

                                                  Через  терни – до зірок…

Отже він вирішив: вступатиме до Чернігівського вищого військового

Авіаційного училища. Курсантів набирали тільки з 17 років. Льоні було 16 і він єдиний пройшов медкомісію в Хотині. Йому не вистачало 1року.

Майор Міхєєв, який відповідав за набір курсантів,  не визнав поразки. Він умовив працівників ЗАГСу додати хлопцеві 1 рік, при цьому видавши таку фразу: « Може коли-небудь ми його зустрічатимемо з квітами на космодромі». І вони погодилися.

   Коли мати зайшла до хати з новою метрикою, то в акурат потрапила на жалібну звістку. По телевізору сповіщали, що космонавт Володимир Комаров загинув.  Мати застигла наче вкопана, а потім тихесенько заголосила: « Ой, нащо ж я тобі цю метрику привезла…» Але нічого міняти Леонід не схотів.

За кілька років  із сором’язливого хлопчика він перетворився в людину дії. Своїм першим самостійним польотом довів собі, що мужність – це реальний факт і він ніколи не розлучиться з небом. Леонід успішно закінчив училище і його залишили працювати там інструктором. Він потрапив до героїчного світу. Він обрав його для себе.

…1976 року був 4-ий набір до загону космонавтів. Відібрали 254 чоловіка. Залишили тільки 9. Серед цієї чудової дев’ятки був і наш буковинець Каденюк.

« Нас перевіряли, - говорить Леонід, - протягом двох місяців. Комісія була жорстка» лікарі всіх профілів, величезна кількість психологічних тестів. Потім бесіди в головному штабі ВПС і, як годилося, в партійних органах. Я нервував, схуд на 4 кг.. Незабаром дізнався: « Придатний до космічних польотів.»

Групу, в якій був Леонід Каденюк, готували на командирів багаторазових космічних кораблів «Буран». Крім загально космічної підготовки, космонавти мали оволодіти спеціальністю льотчика-випробувача. Вони вивчали такі складні дисципліни як : динаміку космічного польоту, бортові системи космічного корабля та орбітальних станцій, астрономію, біологію, астрофізику, геологію, медицину, фотографію, тощо Леонід склав сотні іспитів, «трійка» не була балом, що зараховувався. Треба було мати лише 5 або 4.Конструкцію кожної системи корабля треба було знати не гірше за конструктора, що її придумав. Леонід вивчив усю існуючу тоді техніку.

Пройшов семидобовий іспит у сурдокамері – камері тиші, в термокамері з високою температурою. Спеціальну парашутну підготовку. Тренування на центрифузі з десятикратними перевантаженнями, тощо.

Пройшов іспит на виживання. Космонавтів парами закидали в пустелю, залишаючи мінімальну кількість води. Закидали їх і за Полярне коло, де вони цілодобово знаходилися в збудованих ними  крижаних будинках – «іглу». У цих крижаних хатинках було -20, а не так, як зовні 35 градусів морозу. Закидали їх і в глухі ліси… Так космонавтів навчали виживати для того, щоб повертаючись з космосу, вони могли б приземлитися у незапланованому місці.

  Так, він жив за законами героїчного світу – жорсткими та вибагливими. Ці закони потрібно було виконувати беззастережно, неухильно. І тільки тоді можна жити і удосконалюватися. Перший закон – це закон дисципліни.

Повага до прийнятих правил і норм – це другий закон, бо лише вони формують особистість. Загальна відповідальність породжує дружбу. Власне тому , що товариші по спільній справі вірять тобі, хочеться бути  вартим їхньої довіри. І тоді стаєш людиною в повному сенсі цього слова.

Для Леоніда Каденюка дружба – це святе, він і сам випромінює якийсь фермент надійного товариша. У ньому не можна сумніватися.  Він людина, в якій все викликає захоплення» і сила, і чистота, і порядок. В загоні космонавтів його цінували і любили.

Якось під час випробування літака загинув його друг Леонід Іванов. Він не встиг катапультуватись, як літак зірвався в штопор. Леонід не боязка людина, але жаль за другом, біль сповнили його жахом. Він виніс для себе два найважливіших уроки . Перший – жорстка дисципліна зберігає життя льотчика; другий – смерть є частиною його ремесла.

Як льотчик-інструктор та випробувач,він літав  більш ніж на 50-ти типах і модифікацій літаків, у тому числі  і на найсучасніших Міг-29, Міг-31, Су-27. Успішно закінчив і Московський авіаційний інститут. Сам він не раз був на крок від загибелі. В одному з польотів на реактивному літаку заглух єдиний двигун. Секунда…дві…три…Двигун мовчить. Стрімко наближається земля. Рішення про катапультування треба приймати блискавично. Леонід прийняв його і в ту ж мить двигун завівся. Так само блискавично необхідно прийняти рішення про  відміну катапультування  і це не виняткова ситуація , а штатна для льотчика-випробувача.

                                             Зоряний час Леоніда.

У 1986році відбувся перший політ «Бурану» в автоматичному режимі. Наступний планувався через 2 роки з пілотом на борту.  Та сталося так, що програму «Буран» закрили. Що він тоді відчував? Ні, не впав у відчай, просто вирахував  із свого життя по суті 20 років напруженої праці. І все-таки глибоко в серці жевріла надія: він буде в космосі !  Про те, що Україною і США підписано угоду про розвиток космічного співробітництва, довідався з телебачення і одразу ж написав листа до Українського космічного агентства.

Ясна річ, повернутися в незалежну Україну, не втративши при цьому професії і справи, яким віддав усе свідоме життя, могло бути тільки мрією. Долю можна перемогти, якщо ваша Доля сама замовить Вам цю перемогу. З Леонідом Каденюком так і сталося. Він переміг свою долю, він повернувся в Україну як космонавт.

  І ось він в Америці. Його вразили люди: доброзичливі. Завжди усміхнені, привітні. Перед польотом Леонід ознайомився з кораблем «Шаттл» і впевнився, що за багатьма параметрами він ідентичний до «Бурану».

5  На старт їх везли під охороною. Попереду і позаду поліція, над ними вертоліт із снайперами. Так у американців заведено з тих пір, відколи психічно хворий стріляв по екіпажу….Цієї історичної миті перед Леонідом промайнуло все його життя, зоряне містечко, льотчики-побратими.. Був гордий, що з 30 претендентів українська конкурсна комісія обрала саме його.

Старт є першим небезпечним моментом, другим – виведення космічного корабля на орбіту. Коли на всю міць запрацювали двигуни, Леонід відчув такий гуркіт, як у жерлі вулкану. Як льотчик-випробувач він призвичаєний почуватися єдиним цілим з кораблем. Тому космонавт відразу відчув, як корабель піднімається по вертикалі, як гул поволі переміщується у хвіст корабля і залишається десь там, унизу. Перевантаження втиснуло його в крісло. Треба терпіти.

  Коли корабель вийшов на орбіту, Леонід відв’язався від крісла, зняв скафандр, допоміг те саме зробити іншим космонавтам і «підплив» до ілюмінатора. І він побачив Землю. Дуже красиве видовище: різнобарвна куля, та найбільше –блакитного кольору. Один виток навколо Землі всього за півтори години.

Леонід дивився в чорну, холодну, безкінечну безвість, яка простяглася перед кораблем – ні кінця, ні краю. Він притулився обличчям до ілюмінатора, і наче кудись зник корабель,  і здалося йому ніби він залишився наодинці  з безмежним Всесвітом.

 Пізніше космонавт скаже: «Все, з чим стикаєшся в космосі, так не схоже ні на що на Землі» І думаєш: «Як  неправильно ми живемо. Така маленька наша планета, така беззахисна… Ми так  погано дбаємо про неї. Так не бережемо її. Зле ставимося один до одного…Певно політикам було б корисно побувати в Космосі, аби побачити, що людям немає чого ділити – берегти потрібно…».

 Леонід Каденюк вірить , що  космічні сили діють на людину, керують нею. Це невидимі сили. Він вірить у паралельні світи, де існує життя. Чи хотів  він своїм польотом щось комусь довести? Ні. Він собі вже все дові. Давно. Він хотів зробити цікаву роботу і він її зробив. Він, як івсі люди, мав потребу в справедливості та визнанні своєї діяльності – і він її одержав.

  Він вважає, що Україні, як нікому , потрібний Космос. Перш за все тому, що з космічною промисловістю зараз пов’язана майже вся людська діяльність на землі, вона розвиває інші галузі промисловості.  Нові технології, розроблені для  випуску багаторазових космічних кораблів, вже працюють в різних галузях науки і техніки. Їх застосування не тільки повністю виправдало  капіталовкладення, але й принесло прибуток.  Те, що  можна побачити з космосу, із землі не побачиш. Космонавтів вчать шукати кільцеві структури, розломи землі, рудники,спостерігати народження річок та вулканічну діяльність.  Попереджувати про виникнення циклонів.

6  Любов до України Леоніда   Каденюка не марнослівна,він вже довів її своїм космічним подвигом.

Резюме.

Великий внесок в розробку теорії і конструкцій ракет внесли славні представники України: Олександр Засядько, Григорій Тереверко, Микола Кибальчич, Михайло Янгель, Сергій Корольов, Юрій Кондратюк та інші українські вчені.

 В Україні створена мережа   пунктів прийому і обробки супутникової інформації.

 За період з1991 по 1997 роки українськими ракетами-носіями було здійснено 44 запуски космічних апаратів. Зокрема, широко відомі ракети-носії «Зеніт», «Циклон-3», виконано демонстраційний пуск ракети-носія «Дніпро».

…Зоряний зліт Каденюка свідчить про те, що інтелект нації живе і мужніє, що він прославить рідний край новими досягненнями в космосі і на Землі.   

12 квітня традиційно відзначається День космонавтики. Сьогодні ми хочемо вам розповісти про першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка.

Конспект заходу тут

Презентація тут